А ви знаєете чому роспропанада так люто вчепиалсь в київську князівну Анну Ярославну, але ігнорує її сестру Анастасію Ярославну

Українська блогер Лідія Гайдар на своїй сторінці в Facebook розмірковує про, що її завжди смішило, як люто російські історики та пропагандисти чіплялися за «росіянку» київську князівну Анну Ярославну, але при цьому завжди проходили повз її рідну старшу сестру, князівну Анастасію Ярославну (бл.1023-1094), королеву Угорщини з 1046 року, регента держави при своєму сині Шоломоні з 1063 року. Про це пише Файна сторінка із посиланням на replyua.net.

За словами блогера, її постать в історії набагато більш самостійна та мужня, на відміну від молодшої сестри. Анна, незважаючи на власні, незвичні для жінок того часу, сміливість та незалежність, все ж таки, провела все своє життя за спинами сильних, владних чоловіків – спочатку свого чоловіка, короля Франції Генриха I, а після його смерті – свого другого чоловіка, графа Рауля де Крепі – могутнього васала її неповнолітнього сина, короля Філіпа I.

Лідія Гайдар відмічає, що королева Анна дійсно була офіційним регентом при своєму синові, але, окрім неї, регентом Франції ще був граф Бодуен Фландрський, дядько юного короля. Він був одружений на його рідній тітці, Аделі Французькій. Саме на ньому, а зовсім не на Анні, трималася вся «нудна», щоденна законодавча державна робота, без якої і за тих часів країна не могла існувати.

До того ж, Папа Римський відлучив Анну разом з другим чоловіком від церкви в 1062 році, внаслідок їх назаконного шлюбу, заради киянки Рауль де Крепі розлучився зі своєю дружиною, що церква не визнала. «Так що Ярославна не змогла навіть побачитися з Філіпом I та ще двома своїми дітьми – хоча, казати відверто – в цій ситуації вона між дітьми та чоловіком вибрала останнього, а за двома синами та донькою не дуже сумувала», – написала Лідія Гайдар.

Вона додає, що Анастасія, на відміну від Анни, була вимушена взяти владу в Угорщині в свої руки ще за життя чоловіка, десь в 1055-1056 році. Саме тоді Андраша I, після того, як він пережив інсульт, паралізувало, тож у киянки просто не було іншого виходу.

Окрім чоловіка-інваліда, на владу якого постійно зазіхав його молодший брат Бела, у Анастасії на руках були ще двоє синів – 3-річний Шоломон та 1 річний Давид. З ними вона й втекла після поразки війська свого чоловіка та його смерті в 1060 році до германського імператора Генриха IV, молодша сестра якого, Юдіт, була нареченою її старшого 7-річного сина.

Блогер наголошує, що можна лише уявити собі, як в умовах вигнання, втративши весь свій вплив в Угорщині та вагу в Європі, Анастасія Ярославна зуміла примусити короля Генриха направити військо до Угорщини для відновлення влади свого сина та його коронації на батьковому троні. Також, вона реально, на відміну від Анни, королеви Франції, правила Угорщиною, поки Шоломон не досягнув повноліття та не побрався з Юдіт.

Після цього Анастасія Ярославна мала всі підстави вважати свої обов’язки виконаними – вона залишила владу синові, а сама від’їхала від двора, та, як і Анна у Франції, вдруге вийшла заміж. «Як на мене – старша з цих Ярославен викликає набагато більше поваги та навіть захоплення, але в Москві про Анастасію ніколи не згадують – тож, і не привласнюють. І справа в тому, що обидва її сини не залишили після себе нащадків, на відміну від синів Анни Ярославни, рід яких розрісся до наших часів.

Тож, у випадку з Анастасією Ярославною Кремлю нема до кого в Європі лізти зі своїми «родинними» поцілунками, а навіщо тоді вона йому здалася, та Анастасія?», – резюмувала Лідія Гайдар.